У листі № 3028/0340-07-3 від 02.08.2013г . зазначено наступне :

1. Відповідно до пп. «Г» п. 8 ч. 2 ст. 5 Закону « Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню ) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» спеціально визначеними суб'єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема, нотаріуси, у випадках, передбачених ст. 6 і 8 Закону.

Таким чином, нотаріус повідомляє в Держфінмоніторинг про фінансові операції за посвідченням договору купівлі -продажу нерухомості на суму , яка дорівнює або перевищує 400000 грн. або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті , еквівалентну 400000 грн., які підлягають фінансовому моніторингу за ознаками , визначеними ст . 16 Закону , лише у разі якщо у нього виникають підозри, що такі операції пов'язані з легалізацією (відмиванням ) доходів , одержаних злочинним шляхом, або якщо вони пов'язані , стосуються або призначені для фінансування тероризму.

У таких випадках згідно з ч. 4 ст. 12 Закону уявлення нотаріусом інформації до Держфінмоніторингу в установленому порядку не є порушенням професійної таємниці .

У той же час нотаріуси виконують обов'язки суб'єкта первинного фінансового моніторингу , якщо вони беруть участь у підготовці та здійсненні правових угод , визначених ч. 1 ст. 8 Закону. Тобто при посвідченні інших договорів , зазначених у ч. 1 ст. 8 Закону , нотаріус зобов'язаний виконувати інші обов'язки ( крім повідомлення Держфінмоніторинг) , передбачені Законом для спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу ( ідентифікація клієнтів , реєстрація фінансових операцій , зберігання документів і т. п.).

2 . Відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 6 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу , в тому числі і нотаріус, зобов'язаний зберігати документи щодо ідентифікації осіб , які провели фінансову операцію , що за законом підлягає фінансовому моніторингу , а також усі документи , що стосуються ділових відносин з клієнтом , не менше п'ять років з завершення ділових відносин , а всі необхідні дані про операції - не менше п'ять років з завершення операції ( при цьому строки зберігання документів можуть бути продовжені відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу у порядку, встановленому законодавством).

Отже, вищезазначені документи повинні зберігатися протягом п'яти років у випадку, якщо проведена фінансова операція підлягає фінансовому моніторингу . В іншому випадку документи не зберігаються.

3 . Лише у випадку, коли інформація про фінансову операцію не підпадає ні під одне з вищеописаних підстав , така інформація до Реєстру суб'єкта первинного фінансового моніторингу не вноситься.

4 . Суб'єкт первинного фінансового моніторингу самостійно обирає, яким чином буде зберігати документи щодо ідентифікації клієнтів - залишивши копії документів або зберігаючи анкету клієнта.

5 . Перелік необхідних заходів для додаткового вивчення клієнтів, які характеризуються підвищеним ступенем ризику, може бути доповнений суб'єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням специфіки його діяльності.

6 . Внутрішньому фінансовому моніторингу можуть підлягати фінансові операції клієнтів з будь-яким рівнем ризику.

7 . Інформація подається до Держфінмоніторингу у разі наявності достатніх підстав підозрювати , що фінансова операція пов'язана з легалізацією (відмиванням ) доходів, одержаних злочинним шляхом.